4/5 Halyna M. 2 years ago on Google
Парафіяльний
костел
святої
Терези
при
монастирі
кармелітів
босих
у
Перемишлі
своїм
розкішним
виглядом
на
пагорбі
справляє
неабияке
враження.
Мені
довелось
проходити
повз
нього
кілька
разів,
щоразу
дивувалась
його
величності.
Заходити
всередину
було
тривожно,
я
все
відкладала,
згодом
він
був
зачинений,
змогла
лише
зазирнути
через
отвори
брами
в
затемнене
приміщення.
Навіть
не
знаю,
чи
шкодую,
бо
до
того,
як
зайти
сюди,
я
вже
знала
коротку
історію
цього
місця
й
певні
неприємні
події
навколо
храму
після
законного
відновлення
Української
Греко-Католицької
Церкви,
чула
про
протиріччя
між
папою
Іваном
Павлом
і
місцевою
владною
верхівкою
щодо
цього
костелу.
Історія
за
кошти
й
владу,
що
взаємопов'язано,
завжди
болюча,
хоча
б
тому,
що
породжує
цькування
й
вимагання
однією
стороною
й
на
противагу
-
ненависть
від
іншої,
а
тут
віросповідання
змінювались
кілька
разів:
між
1784
і
1946-м
роками,
тобто
до
ліквідації
греко-католицької
церкви
в
Радянському
Союзі
й
нахабного
викрадення
з
перемишльського
єпископського
палацу
єпископа
та
передання
його
в
руки
НКВД
ця
споруда
служила
греко-католицькій
громаді
згідно
з
розпорядженням
австрійського
імператора
Йосипа,
який
теж
не
просто
так
роздавав
будівлі,
особливо
впливові.
З
іншого
боку,
монастир
побудований
для
римо-католицького
ордену
кармелітів
за
кошти,
видані
урядником
Корони
Польської
Мартином
Красицьким,
зібрані
здебільшого
в
Галичині,
можливо,
що
ще
на
Поділлі,
поставлений,
до
слова,
на
місці
руської
(української)
православної
церкви,
історія
якої
губиться
після
1398
року,
швидше
за
все
церква
припинила
своє
існування
через
експансію
римо-католицизму.
Але
зовні
сам
храм,
стіни,
дзвони
викликають
лише
світлі
почуття
й
бажання
вклонитись
Богу,
який
понад
усіма
земними
слабостями
й
розбратами.
2 people found this review helpful 👍